Кримськотатарський народ, позбавлений своєї національної державності в результаті завоювання Криму Росією в кінці 18 століття, протягом більш двох сторіч піддається військовим, політичним, економічним, культурним, релігійним утискам. У 1917 році, скликавши свій Курултай, кримськотатарський народ заявив про відновлення своєї суверенної держави - Кримської республіки. Ця мужня спроба здійснити святу волю народу була припинена військовою силою. Однак радянський уряд, змушений рахуватися з завзятою боротьбою нашого народу, а також бажаючи виглядати союзником мусульман закордонного Сходу в їхній боротьбі з європейським колоніалізмом, знайшло вихід із ситуації, що створилася, у проголошенні Кримської АРСР. Після порівняно нетривалого короткого існування Кримської АРСР із необхідними атрибутами національно-територіального суверенітету кримських татар на території Кримського півострова, кримські татари з боку радянської держави були піддані тотальному геноциду, що продовжувався з 1944 по 1956 роки. Політика дискримінації з національної ознаки і відмовлення в праві на самовизначення продовжується і тепер. Незважаючи на прийняту Верховною Радою СРСР від 14 листопада 1989 року Декларацію "Про визнання незаконними і злочинними репресивні акти проти народів, які зазнали насильницького переселення, і забезпечення їхніх прав" і деякі державні заходи для відновлення декларованих прав цих народів, реальне становище кримськотатарського народу дійшло до критичної межі. Положення посилюється відсутністю в кримськотатарського народу об'єднуючих структур, уповноважених представляти інтереси всього народу. В обстановці, яка склалася, Курултай повноважних представників кримськотатарського народу, обраний демократичним шляхом на всій території Союзу і виступаючий від імені всього кримськотатарського народу:

- виходячи з принципу рівноправності і самовизначення народів, їхнього невід'ємного права вільно встановлювати свій політичний статус і вільно забезпечувати свій економічний, соціальний і культурний розвиток;

- заклопотаний реальним положенням народу, змушеного усе ще у своїй більшості знаходитися поза межами своєї історичної Батьківщини;

- усвідомлюючи, що подальше зволікання об'єднання народу на своїй національній території приведе до повного його зникнення як етносу;

- прагнучи залучити до вирішення проблеми кримських татар весь потенціал самого народу і всі прогресивні сили суспільства;

- вважаючи, що процес відновлення його прав і повернення на Батьківщину проходить неприпустимо повільно;

- визнаючи і цілком підтримуючи міжнародні акти про права людини;

- ставлячи перед собою основну мету - домогтися виконання святої волі свого народу - жити на своїїй Батьківщині і самому визначати свою долю,

проголошує:

створення Меджлісу, як вищого повноважного представницького органу кримськотатарського народу і доручає йому діяти відповідно до волі народу, вираженої в документах Курултаю.

Курултай кримськотатарського народу

заявляє:

1.Крим є національною територією кримськотатарського народу, на якій тільки він має право на самовизначення так, як воно викладено в міжнародно-правових актах, визнаних світовим співтовариством. Політичне, економічне, духовне і культурне відродження кримськотатарського народу можливе тільки в його національній суверенній державі. До цієї мети буде прагнути кримськотатарський народ, використовуючи всі засоби, передбачені міжнародним правом.

2. Відносини між кримськими татарами і національними й етнічними групами, що проживають у Криму, повинні будуватися на основі взаємної поваги, визнання людських і громадянських прав та інтересів, повинне забезпечуватись суворе дотримання політичних, економічних, культурних, релігійних та інших законних прав усіх людей незалежно від їхньої етнічної приналежності.

3. Будь-яка протидія реалізації невід'ємного права кримськотатарського народу на самовизначення на своїй національній території суперечить положенням Статуту ООН та інших загальновизнаних міжнародно-правових актів. Кримська АРСР, відновлювана не як національно-територіальне утворення, розглядається як спроба юридичного закріплення результатів депортації кримських татар у 1944 році і не визнається Курултаєм у такому вигляді.

4. Земля і природні ресурси Криму, включаючи його оздоровчо-рекреаційний потенціал, є основою національного багатства кримськотатарського народу і джерелом добробуту всіх жителів Криму. Вони не можуть використовуватися мимо волі і згоди кримськотатарського народу. Будь-які дії, що погіршують екологічний стан і спотворюють історичний ландшафт Криму, включаючи прилягаючі акваторії Чорного й Азовського морів, повинні бути припинені. Шкода, нанесена природі і ресурсам Криму, повинна бути відшкодована винуватцями.

5. У випадку протидії державних органів чи яких-небудь інших сторін досягненню цілей, проголошених Курултаєм і теперішньою Декларацією, Курултай доручає Меджлісу домагатися визнання за кримськотатарським народом статусу народу, що веде боротьбу за своє національне звільнення, і діяти відповідно з цим статусом.

Курултай звертається

в Організацію Об'єднаних Націй, до народів, парламентів та урядів держав, до міжнародних організацій із проханням підтримати прагнення кримськотатарського народу до самовизначення.

28 червня 1991 року.